Один з варіантів — породити оболонку (shell) та використати версію Git для командного рядка для виконання завдань. Перевагою цього підходу є канонічність та підтримка всіх можливостей Git. Також це досить легко зробити, оскільки більшість середовищ виконання має досить просту можливість для виклику процесу з аргументами командного рядка. Тим не менш, цей підхід має певні недоліки.
Одним з них є те, що весь результат роботи є звичайним текстом. Це означає, що вам доведеться аналізувати результат роботи команд (що може змінюватись з часом) для отримання прогресу виконання та інформації про результат, що може бути неефективним та схильним до помилок.
Іншим є відсутність відновлення після помилок. Якщо репозиторій якимось чином пошкоджено, або користувач вказав погано сформоване значення конфігурації, то Git просто відмовиться від виконання багатьох операцій.
Ще одним недоліком є управління процесом. Git вимагає від вас управління середовищем оболонки в окремому процесі, що може викликати небажані труднощі. Спроба координувати багато таких процесів (особливо під час можливого доступу до одного репозиторія з різних процесів) може бути доволі складним завданням.